Любов'ю служіть один одному
Основний текст: 2 Тим. 1:13-18
Слово підбадьорення перед вечірньою молитвою церкви, понеділок, 6 квітня 2020 року
Дорога церкво, вітаю вас і запрошую до Слова Божого перед нашою вечірньою молитвою. З Другого послання до Тимофія, з 13 вірша, я прочитаю до кінця цієї глави.
«Май же за взір здорові слова ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває» (2 Тим. 1:13-14).
На цьому й зупинимося на деякий час. Апостол Павло попереджав і наставляв Тимофія — і нас з вами сьогодні, — щоб ми трималися здорового вчення, яке викладав апостол Павло, і інші апостоли, і Сам Господь наш Ісус Христос. На цій основі, що має наріжним каменем Ісуса Христа, на Його вченні та вченні апостолів будується наша віра, наше служіння. Тому нам треба триматися взірця здорового вчення. Тому що сьогодні вік інтернету, особливо під час карантину, і ми бачимо: просто хлинув потік різних уявлень і вчень, і навіть якихось нездорових висловів. Писання говорить: коли хто говорить, говори, як Божі слова (1 Петр. 4:11). Будемо триматися того, що написано в Писанні.
І він говорить далі, ми читаємо з 15 вірша: «Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі, хто в Азії, а між ними Фігел та Гермоген» (2 Тим. 1:15). Тимофій перебував в Ефесі, і Павло вважає: ти знаєш цих людей. Імовірно, це були служителі, які залишили апостола Павла: дізнавшись, що він перебуває в ув’язненні в Римі, вони перестали підтримувати його, перестали мати з ним будь-які контакти. Імовірно, вони навіть не прийняли те вчення, яке говорив апостол Павло: що нам належить не тільки віра, але й страждання (Фил. 1:29). Ми маємо ніби дві сторони: з одного боку віра, з другого боку страждання. Нам так судилося. Апостол Павло дуже багато говорить про це. Але, імовірно, ці люди по-своєму розсудили і, замість того щоб підтримати апостола в труднощах, залишили його. Так буває.
Але Павло пише про іншу людину, і на цьому я сьогодні хочу зосередити нашу увагу. 16, 17, 18 вірші: «Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто — зверніть увагу: часто — мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився. А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!» (2 Тим. 1:16-18).
Ось ця особистість. Я б хотів сьогодні поставити за приклад цю людину, щоб ми подивилися на цей благословенний приклад у тих важких обставинах, через які проходила церква, і зокрема апостол Павло. Ми бачимо Онисифора, який не залишив Павла і служив йому. У переданні сказано, що Онисифор раніше жив в Іконії, у нього часто зупинявся Павло з братами; згодом він переїхав до Ефесу і там, як ми чули, служив дуже багато апостолові Павлу. Тимофій був свідком цього. І коли він дізнався, що апостол Павло ув’язнений у тюрмі в Римі, він прибув до Риму і зробив усе можливе, щоб полегшити йому життя в ув’язненні.
Ось який незвичайний, прекрасний приклад дає нам Слово Боже. Онисифор — та людина, яка знала, що апостол потребує допомоги; він залишає Ефес і прямує до Риму, щоб допомогти апостолові Павлу. Він служив апостолові Павлу на ділі, не на словах — хоча й на словах теж важливо, — підтримував його. І апостол Павло каже: хай Господь йому дасть у день той знайти милість від Господа, отримати, іншими словами, нагороду. Це приклад для нас, щоб ми з вами служили один одному любов’ю. Як Павло говорить у Посланні до Галатів — я хочу прочитати 5 главу, 13 і 14 вірші: «Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а щоб любов’ю служити один одному! Бо ввесь Закон в однім слові міститься: „Люби свого ближнього, як самого себе“» (Гал. 5:13-14). Увесь Закон! І це має бути і в слові, і в ділі, брати і сестри. І ось Онисифор — людина, яка служила Господу. Він служив тим, чим міг: полегшував страждання, відвідав тюрму, де перебував апостол Павло.
Апостол Павло в цьому посланні говорив Тимофію, що він уже знає — йому було відкрито, — що час відходу вже настав. Може бути, мине кілька місяців, коли він писав це, — Павло знав, що перейде від світу цього до Отця, Бога. І він говорить про те, що різні є приклади, різні обставини. І в кінці цієї глави він пише такі слова — давайте подивимося, 4 глава, з 5-го вірша: «Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо». Ось учення: не тікай від скорбот — терпи лихо, приймай, якщо вони приходять. «Виконуй працю благовісника, сповняй свою службу. Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав. Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4:5-8). І ми, брати і сестри, полюбили явлення, прихід Ісуса Христа. Ми полюбили це по благодаті Господній.
І далі він говорить, що були люди, які робили йому зло в цих обставинах, у тюрмі. Замість того щоб полегшити його страждання, замість того щоб якось допомогти йому й послужити любов’ю… Він попереджає Тимофія, називаючи ім’я Олександра котляра. 14 вірш: «Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені… Хай йому Господь віддасть за його вчинками! Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!» (2 Тим. 4:14-15). 16 вірш: «При першій обороні моїй жоден мене не підтримав, але всі мене покинули. Хай їм це не поставиться в провину! Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев’ячої… А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!» (2 Тим. 4:16-18).
Ми бачимо, що є інші приклади. Одна річ — залишили, це погано. Але є приклади, коли зло роблять, замість того щоб підтримати, — навпаки. Ми не знаємо, яке зло зробила ця людина; може бути, він свідчив проти апостола Павла, цей котляр Олександр. Передання говорить, що він був відлучений від церкви, але далі продовжував щось проти апостола Павла. Але Павло говорить ще про інше: що коли йому треба було прийти на оборону, тобто стати перед суддею, у той час ніхто не прийшов на суд — маються на увазі ті, хто були там; побоялися. «При першій обороні моїй жоден мене не підтримав». Але Господь став при ньому, Господь! Ось слова свідчення: у той момент він свідчив язичникам про Христа — за що він страждає, чому він прийшов до Риму, — і це було свідчення. І він вірить, що Господь визволяє від усіх спокус і готує його до Царства Божого. І нас з вами Він визволить. Ми будемо молитися, щоб Господь визволив нас від усякого злого діла і зберіг, і щоб ми наслідували добрий приклад.
Ви знаєте, що Іван теж пише у своєму посланні Гаєві, у Третьому посланні. Він говорить, що був такий чоловік, Діотреф, і він зробив теж багато зла апостолам, зокрема апостолові Івану, і забороняв спілкуватися з апостолами — з тим чоловіком, який лежав на грудях Ісуса Христа, — і ганьбив злими словами. Але подивіться, як Іван говорить, дає настанову Гаєві: не наслідуй зла (3 Ів. 1:11). Є зло — не треба наслідувати; наслідуй добро, брати і сестри. Є багато прикладів у Біблії, у житті; ми знаємо добрі приклади для наслідування. І звичайно, сам апостол Павло каже: наслідуйте мене, як я Христа (1 Кор. 4:16). І він говорив: дивіться на тих, у кого образ, який ви бачили в нас (Фил. 3:17). І звичайно, головний образ для нас — це Ісус Христос, Який через страждання… будучи лихословлений, не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, але передавав це Судді Праведному (1 Петр. 2:23). Суддя Праведний розбереться, поставить усе на своє місце.
І тому давайте служити любов’ю один одному, молитися один за одного. Уявляєте, який привілей, що ми з вами можемо йти слідами Ісуса Христа, слідами апостолів, слідами пророків і догоджати Богу! Богу це приємно. І в день той, брати і сестри, ми отримаємо милість від Господа, коли ми служимо один одному, утішаємо один одного, не ллємо сіль чи оцет на рани — ні, а єлей, — коли ми допомагаємо, підтримуємо, прощаємо. Ось ці приклади, яких так багато в Біблії, нехай будуть перед нами; будемо наслідувати їх і йти в житті цим шляхом — благословенним, добрим шляхом, який відкрив нам Господь через Слово Боже, через Євангеліє і Духом Святим. І звичайно, Павло каже Тимофію в другій главі: зміцняйся, сину мій, благодаттю, що в Ісусі Христі (2 Тим. 2:1). Нам потрібна міць, тому зараз будемо молитися.
Ми будемо просити, щоб Дух Святий наповнив нас. Будемо молитися про те, щоб оцей коронавірус був зруйнований і ми отримали звільнення від усіх цих обставин, які сьогодні стискають увесь світ і нас з вами, брати і сестри; щоб ми повернулися знову до колишніх буднів — благословенних буднів, як ми зараз їх оцінюємо: можна піти в гості, можна піти на зібрання, можна вільно й у відпустку поїхати. Але я думаю, що коли ми повернемося, ми вже не повернемося такими, якими були до цього. Я вірю, що мудрі люди — знову ж, не всі, а мудрі — зрозуміють, вони збагнуть це. Так написано: мудрі зрозуміють (Дан. 12:10). Вони збагнуть і приймуть це до серця, і їхнє життя буде виправлене, тому що ми всі потребуємо цього, бо прихід Господній наближається. Брати і сестри, це ж стук — ми чуємо Його кроки. Він гряде, той день гряде, брати і сестри.
Будемо молитися, будемо шукати лиця Божого в цій молитві. Будемо благати: Господи, віднови все і дай, щоб благословення Твоє, яке збагачає і смутку з собою не приносить (Прип. 10:22), вилилося знову на нашу землю, і ми раділи й служили Тобі, нашому Богові. Нехай благословить Господь кожного з нас. Давайте будемо молитися, закликати ім’я Господа разом, по домах, і просити в Господа допомоги. Амінь.
Дорогий Господи, благослови кожне серце, хто схилив свої коліна або схилить, хто молиться, — братів і сестер дорогих. Господи, ми дорогі Тобі, і ми дорогі один одному. Ми дякуємо Тобі, що Ти нас зробив рідними, алілуя, Ти нас зробив близькими, Ти з’єднав нас через кров Ісуса Христа. Слава Тобі! І продовжуйте молитися. Ми молимося, дорога церкво, в ім’я Ісуса Христа.